Наразі в українському miltech склалася ситуація, коли виробники хочуть і можуть експортувати свою продукцію в інші країни, але через об’єктивні причини позбавлені такої можливості. Чим довше триває таке становище, тим очевиднішим є усвідомлення, що ми втрачаємо час. Відкриття експорту сприятиме подальшому розвитку галузі та допоможе Україні стати одним зі світових лідерів з виробництва зброї.
Сьогодні Україна не може експортувати продукцію військового і подвійного призначення. Це обумовлено війною: ЗСУ мають бути першими отримувачами зброї вітчизняного виробництва, а у ворога не повинно бути до неї вільного доступу.
Водночас в країні вже чимало виробників зброї і, зокрема, miltech, які загалом здатні виробляти більше продукції, аніж може придбати армія. Такі компанії постали перед складним вибором: нарощувати виробничі потужності в Україні в очікуванні збільшення державних замовлень або відкривати виробничі майданчики в ЄС чи США, щоб мати можливість продавати там свою продукцію.
За другим сценарієм всі бенефіти (податки, робочі місця, гроші в економіку) отримає не Україна. Відтак постало питання відкриття експорту продукції вітчизняного miltech. Очевидно, існують безпекові перестороги, тому необхідно розробити такий механізм і регламентний порядок, за якого наш ворог не зможе купувати українську зброю.
В цьому ми можемо наслідувати приклад Ізраїлю. Країна, що перебуває у стані фактичної війни майже від початку свого існування, наразі є успішним експортером зброї та одним зі світових лідерів з її виробництва.
Сьогодні Україна є потужною платформою для тестування зброї. Найефективніша зброя виробляється там, де вона перевірена в реальних бойових умовах. Це розуміє весь світ, відтак до українського miltech прикута увага інвесторів та виробників зброї з ЄС та США. Іноземні компанії оборонної галузі налагоджують контакти з вітчизняними виробниками, виказуючи реальний інтерес до наших військових продуктів. Українську зброю хочуть купувати!
Водночас потрібно усвідомлювати, що цей інтерес триватиме обмежений проміжок часу. Українські miltech продукти цінні, допоки залишаються унікальними або ефективнішими за аналоги з інших країн. Нам потрібно не втрачати момент і задовольнити попит на зброю українського виробництва. Насправді вікно можливостей експорту для вітчизняної галузі miltech обмежене тривалістю активної фази війни.
З одного боку, ми є творцями трендів для світових виробників miltech. За нашими досягненнями уважно стежать, у нас вчаться, нас намагаються копіювати. З іншого – ми, фактично, перебуваємо в економічній конкуренції з іноземними виробниками miltech навіть попри відсутність експорту. До прикладу, в Литві і загалом в країнах Балтії зараз потужно розбудовується індустрія FPV-дронів та систем мобільних РЕБ. Там багато державних програм підтримки такого бізнесу, діють численні акселератори. Все робиться для швидкого зростання галузі та збільшення можливостей експорту.
Подальші сценарії абсолютно зрозумілі: або ми будемо продавати нашу зброю іншим країнам, або вони нам – свою, яка тією чи іншою мірою буде створюватися, зважаючи на наш досвід бойового застосування. Авжеж, перший варіант є пріоритетним для вітчизняного miltech та України загалом.
Навіть якщо завтра уможливити експорт продукції українського miltech, це не означатиме миттєвого міжнародного прориву для окремих виробників та галузі загалом. На противагу нашому найсильнішому козирю – технологічній розробці у поєднанні з досвідом – негативно впливатиме брак бізнес-мислення, чим страждає більшість вітчизняних військових стартапів.
Участь у державних тендерах інших країн на постачання зброї, вміння вести перемовини рівня B2G, юридичне оформлення документації, пошук інвестицій, управління власним і кредитним фінансовим ресурсом – все це потребує покращення. Без цих навичок неможливо боротися за місце на міжнародних ринках і тим більше – сподіватися на успіх.
Наразі Україну у розрізі miltech за кордоном переважно сприймають як донора. Країна у стані війни – слабка економічно, відтак готова експортувати технології, а не готовий продукт. Ці технології шукають на ринку, намагаючись перекупити українські військові стартапи на початкових етапах. Так ми втрачаємо не тільки власний виробничий потенціал, а й молодих розумних інженерів та розробників.
Така ситуація склалася передусім через відсутність у вітчизняних miltech-компаній можливості вільно пропонувати свої продукти за кордоном. Всередині власної бульбашки складно, майже неможливо системно мислити, проводячи паралелі через увесь світ. Відкриття експорту – хай навіть з обмеженою номенклатурою та лише обраними виробниками – здатне змінити цю парадигму. Своєю чергою, це створить передумови для того, щоб Україна дійсно стала одним зі світових лідерів з виробництва зброї.
Становище, в якому опинився вітчизняний miltech, вимагає системних змін. Поодинокі заклики виробників про відкриття експорту надто слабкі, щоб їх почули на державному рівні. Інша справа, якщо така ініціатива надійде від профільного об’єднання.
Ось чому саме зараз на часі створення асоціації виробників miltech. В країні діють декілька кластерів підтримки розробок Defense Tech, але вони зосереджені на допомозі окремим компаніям. Системним же розвитком галузі ніхто не опікується.
Досвід ЄС та США, де більшість miltech-компаній є членами галузевих чи оборонних асоціацій, красномовно свідчить про необхідність такого кроку. Така асоціація – важливий чинник подальшого розвитку. Вони лобіюватиме інтереси виробників всередині держави та на зовнішніх ринках, організовуватиме галузеві виставки та нетворкінги, уможливить реалізацію великих замовлень із залученням одночасно декількох виробників тощо.
Очевидно, що співпраця miltech-компаній під егідою такої асоціації сприятиме не тільки налагодженню зв’язків між самими виробниками, а й прискорить становлення галузі та зміцнить наш авторитет за кордоном. Чи хочемо ми, щоб український miltech в майбутньому укладав контракти з бундесвером чи Пентагоном? Авжеж! В окремої компанії майже нульові шанси зробити це, на відміну від пулу виробників під егідою асоціації.
Серйозне ставлення до розбудови українського ВПК та miltech-індустрії зокрема, просування у світі власної військової продукції – ось запорука нашої перемоги у цій битві.
